Нижче — стиснений, але ґрунтовний огляд фізіологічних (анатомічних, мікроархітектурних, функціональних, нейрохімічних та електрофізіологічних) відмінностей мозку у людей з РДУГ --- # 1. Макроструктурні відмінності (об’єм, товщина кори, підкіркові структури) - **Загальна ідея.** У популяційних і мета-/мега-аналізах (з великими вибірками) показано, що при РДУГ є стійкі, але помірні відмінності в морфології мозку: зниження загального об’єму сірої речовини, локальні зміни товщини кори та зменшені об’єми деяких підкіркових структур. ([PubMed](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32539527), [PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10910790)) - **Префронтальна кора (PFC).** Зменшення обсягу/затримка дозрівання PFC — найчастіша знахідка; це корелює з порушеннями виконавчих функцій і інгібіції. - **Стріатум**. Часті звіти про змінений об’єм/щільність у стріатумі; ці відмінності пов’язані з мотиваційними й імпульсивними проявами. - **Мозочок.** Менші об’єми в певних ділянках мозочка — повторювана знахідка; мозочок важливий і для когнітивної координації. **Висновок:** структурні відмінності реальні й повторювані на груповому рівні, але ефекти помірні і змінюються з віком — у деяких людей вони згладжуються у підлітковому/дорослому віці. --- # 2. Біла речовина і мікроархітектура (DTI) - **Що показує DTI.** Метрики дифузії (FA, MD) демонструють атипову мікроархітектуру білої речовини в фронто-стріальних, комісуральних і асоціативних трактах (наприклад, corpus callosum, cingulum, SLF). Часто відзначають **зниження FA** (менша організованість/мієлінізація) у дорослих і дітей з РДУГ. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-023-02173-1), [biologicalpsychiatryjournal.com](https://www.biologicalpsychiatryjournal.com/article/S0006-3223%2822%2901629-8/abstract)) - **Клінічний зв’язок.** Рівень порушення FA корелює з тяжкістю симптомів і когнітивними показниками (швидкість обробки, робоча пам’ять). **Висновок:** порушення білої речовини — ключова фізіологічна ланка, яка пояснює «повільну» або дискоординовану передачу сигналів між мережами уваги/винагороди. --- # 3. Функціональні мережі (fMRI, resting-state та task-fMRI) - **Мережа пасивного режиму (Default Mode Network, DMN) — «інтерференція»**: у РДУГ часто спостерігають недостатню деактивацію DMN під час завдань (тобто DMN залишається більш активною, коли вона мала б «вимикатися»). Це асоціюється з mind-wandering і відволіканням. ([PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9751118), [MDPI](https://www.mdpi.com/2076-3425/11/11/1528)) - **Мережа виконавчого контролю (Executive Control Network, ECN) та Мережа визначення значущості (Salience Network, SN).** Ослаблена активація ECN у завданнях на інгібіцію/робочу пам’ять; порушення в salience-мережі перешкоджає швидкому переключенню між внутрішнім і зовнішнім фокусом. ([PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6414400), [Cambridge University Press & Assessment](https://www.cambridge.org/core/journals/psychological-medicine/article/impairments-of-largescale-functional-networks-in-attentiondeficithyperactivity-disorder-a-metaanalysis-of-restingstate-functional-connectivity/ED6EE39749D1CA6CA4DEF639C00711D2)) - **Характер змін.** Ефекти невеликі в розмірі, але повторювані: дисбаланс між DMN і task-positive мережами — одна з найконсолідованіших моделей. ([PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9751118)) **Висновок:** при РДУГ скомпрометована взаємодія великих функціональних мереж — це дає прямий нейрофізіологічний механізм ‘відволікання’ і труднощів з підтриманням уваги. --- # 4. Нейрохімія: дофамін, норадреналін, глутамат/ГАМК - **Дофамінова система.** Класична «дофамінова гіпотеза»: порушення сигналізації дофаміну в мезокортико-стріарних шляхах (рецептори, транспортери — DAT) — узгоджується з ефектами стимуляторів (підвищують дофамін/норадреналін) і з генетичними асоціаціями (SLC6A3/DAT1). Однак дані in vivo (SPECT/PET) про щільність DAT/рецепторів неоднорідні і залежать від віку, методів та лікування. Оглядові роботи підкреслюють складність і часткову непослідовність, але загальна конвергенція підтримує центральну роль дофаміну. ([Frontiers](https://www.frontiersin.org/journals/psychiatry/articles/10.3389/fpsyt.2024.1492126/full), [PubMed](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/18416663), [Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-021-01341-5)) - **Норадреналін.** LC (Locus Coeruleus, Блакитна пляма)→PFC система важлива для підтримки стану збудження (arousal) та фокусу уваги; фармакологія (атомоксетин) підтверджує її роль. - **Глутамат / ГАМК (E/I баланс, Excitatory/Inhibitory Balance).** MRS-дослідження (Magnetic Resonance Spectroscopy) показують відмінності Glx/GABA (Глутамат + Глютамін/ГАМК) у фронто-стріарних ділянках у деяких когорт (нині дані змішані, але зростає кількість робіт, що зв’язують E/I дисбаланс із контролем уваги). ([PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9100027), [Frontiers](https://www.frontiersin.org/journals/psychiatry/articles/10.3389/fpsyt.2021.644315/full)) **Висновок:** хімічні зміни — багатовимірні: дофамін/норадреналін — центральні для виконавчих симптомів і лікування; глутамат/ГАМК — перспективна область, що пояснює локальні дисбаланси збудження/гальмування. --- # 5. Електрофізіологія (EEG / ERPs) - **Theta/Beta ratio (TBR).** Багато досліджень у минулому вказували на підвищений θ/β у дітей з ADHD; але останні мета-аналізи і великі рутинні дослідження показують невідтворюваність і вікову залежність — TBR не є універсальним діагностичним маркером. ([PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7477352), [SAGE Journals](https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231214983)) - **ERPs (Потенціали пов'язані з подіями, наприклад, P300 (P3)).** Зменшена амплітуда і/або подовжений латентний час P3 (індекс процесингу уваги/алокації ресурсів) — відносно стабільна знахідка і корелює з інгібіцією/контролем помилок. ([SAGE Journals](https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231214983)) **Висновок:** ЕЕГ/ERPs чудово фіксують швидку функціональну активність мозку (висока часова роздільність). Однак жоден окремий показник не є вичерпним; вони найефективніші у складі комплексних, мультимодальних діагностичних профілів. --- # 6. Молекулярні, клітинні та синаптичні рівні - **Гени синаптичної функції.** Генетичні асоціації (GWAS) та експериментальні моделі вказують на роль генів, що контролюють вивільнення нейромедіаторів і адгезію (SNAP25, CDH13, ADGRL3 та ін.), — це підкреслює синаптичну основу багатьох змін. ([SAGE Journals](https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231214983), [Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-021-01341-5)) - **Олігодендроцити / мієлін.** Перинатальні та генетичні фактори можуть впливати на формування мієліну — сумісно з DTI-знаходженнями. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-023-02173-1)) **Висновок:** на клітинному рівні ключові механізми — синаптогенез/вивільнення і мієлінізація; вони зв’язують молекулярні знахідки з мережевою дисфункцією. ([SAGE Journals](https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/10870547231214983?utm_source=chatgpt.com "Longitudinal Stability of Neural Correlates of Pediatric ..."), [Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-023-02173-1?utm_source=chatgpt.com "White matter alterations in Attention-Deficit/Hyperactivity ...")) --- # 7. Розвиткова динаміка й гетерогенність - **Траєкторії розвитку.** РДУГ — стан розвитку: деякі мозкові показники (наприклад, товщина кори) "затримані" у дітей з РДУГ, але можуть наздогнати контрольну криву в підлітковому/дорослому віці у певних підгруп. Інші зміни (біла речовина, функціональні мережі) можуть залишатися стійкішими. ([PubMed](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32539527), [cell.com](https://www.cell.com/iscience/fulltext/S2589-0042%2822%2900945-2)) - **Гетерогенність.** Існують підтипи («переважно неуважний», «гіперактивно-імпульсивний», «змішаний»), біологічні профілі яких відрізняються (наприклад, різні патерни FC/EEG/DTI). Це ускладнює пошук «універсального» біомаркера. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41398-020-0740-y), [cell.com](https://www.cell.com/iscience/fulltext/S2589-0042%2822%2900945-2)) **Висновок:** важливо мислити про РДУГ як про спектр з багатьма нейробіологічними шляхами — персоналізовані профілі більш інформативні, ніж одиночні маркери. --- # 8. Вплив лікування на фізіологію мозку - **Стимулятори (метилфенідат, амфетамін)** зазвичай нормалізують деякі функціональні показники (збільшують активацію PFC під час завдань, можуть впливати на DAT сигнал у SPECT/PET) і покращують поведінкові симптоми; ефекти видно як на короткій, так і (у деяких дослідженнях) на довшій перспективі. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41398-022-02207-2), [PubMed](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/18416663)) - **Нестимуляторні ліки (атомоксетин)** модулюють норадреналіновий тонус і також змінюють активацію мереж. Фармакологічні зміни підтверджують причинно-функціональний зв’язок нейромедіаторних систем з симптомами. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41398-022-02207-2)) **Висновок:** фармакотерапія змінює мозкову фізіологію в напрямку нормалізації динаміки мереж і нейрохімії — це сильний доказ біологічної основи симптомів. --- # 9. Практичні підсумки (що клініцисту/досліднику важливо пам’ятати) - Фізіологічні відмінності при РДУГ є багаторівневими: **структура → біла речовина → мережі → нейрохімія → електрофізіологія** — і всі вони взаємопов’язані. ([PubMed](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32539527), [Nature](https://www.nature.com/articles/s41380-023-02173-1), [PMC](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9751118)) - Жоден окремий маркер не діагностичний; найбільш інформативні — **комбіновані (multi-modal) профілі**. ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41398-022-02207-2) - Розуміння фізіології допомагає: 1) пояснити симптоми, 2) спрямувати інтервенції (які мережі/системи таргетувати), 3) будувати персоналізовані прогнози (хто краще відповість на стимулятори/нейромодуляцію/поведінкову терапію). ([Nature](https://www.nature.com/articles/s41398-022-02207-2), [cell.com](https://www.cell.com/iscience/fulltext/S2589-0042%2822%2900945-2))