Важливо говорити про аутизм з повагою і так, щоб це було прийнятно самою спільнотою. Більшість аутичних людей надають перевагу формулюванню «аутична людина» (identity-first), оскільки вважають аутизм невід’ємною частиною себе. Вони розглядають аутизм як центральну й важливу частину своєї ідентичності і пишаються ним. Такий підхід підкреслює нейрорізноманіття – різні способи мислити і сприймати світ.  З іншого боку, деякі перекладачі та лікарі продовжують вживати «людина з аутизмом» (person-first). Хоча офіційна мова часто рекомендує це, слід дослухатися до побажань конкретної особи. Якщо ви не знаєте уподобань людини, м’які формулювання «особа в спектрі аутизму» чи «аутична людина» без негативного відтінку – безпечний вибір. Завжди слід уникати слів, які надають аутизму негативне забарвлення (наприклад, називати його «хворобою» чи «зараженням»). Краще говорити «стан», «особливість розвитку» або «нейрорізноманіття». Не використовуйте епітети на кшталт «аутист» у значенні лайливого – таке зазвичай ображає. Також варто утриматися від понять «high-functioning» чи «low-functioning» («високо/низько функціональний»), оскільки вони можуть применшувати реальні труднощі людини. Коректніше описувати потреби через «необхідний рівень підтримки». Головне – вести діалог з повагою: слухати, як про себе говорять самі аутичні люди, і намагатися використовувати таку ж мову. Якщо ви не певні, як краще сказати – запитайте людину, який вираз їй комфортний. Принцип простий: повага, толерантність і увага до індивідуальних побажань (самоідентифікації) – це найправильніша «мова», якою слід говорити про аутизм.