Аутизм, або розлад аутистичного спектра (РАС), у DSM-5-TR та МКХ-11 належить до нейророзвиткових розладів. Його клінічний опис охоплює стійкі труднощі соціальної комунікації та взаємодії, а також обмежені, повторювані й негнучкі форми поведінки, інтересів або активності. Прояви, здібності та потреби людей із цим діагнозом суттєво відрізняються. [APA, 2022](https://doi.org/10.1176/appi.books.9780890425787); [ВООЗ, 2024](https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263). Поширені міфи виникають, коли окремий прояв, досвід однієї людини або результат одного дослідження узагальнюють на весь спектр. ## 1. "Аутизм можна повністю усунути ліками, дієтою або курсом терапії" Наразі немає науково підтвердженого способу повного виліковування аутизму. Водночас існують втручання, спрямовані на розвиток комунікації, повсякденних навичок і самостійності, а також на зменшення конкретних труднощів. Їх добирають відповідно до потреб, віку та цілей людини. [NHS, 2026](https://www.nhs.uk/conditions/autism/what-is-autism/); [NIMH](https://www.nimh.nih.gov/health/publications/autism-spectrum-disorder). Медикаменти можуть бути потрібні для лікування супутніх станів або окремих клінічно значущих симптомів. Це не означає, що препарат усуває аутизм як нейророзвитковий розлад. Так само покращення певної навички після втручання не доводить повного зникнення аутизму. [NIMH](https://www.nimh.nih.gov/health/publications/autism-spectrum-disorder). NICE (National Institute for Health and Care Excellence) не рекомендує безглютенові чи безказеїнові дієти для впливу на основні прояви аутизму в дітей і підлітків, а також хелатну терапію та гіпербаричну оксигенацію для лікування аутизму в цій віковій групі. Окремі медичні показання до дієти оцінюють незалежно від діагнозу РАС. [NICE, CG170](https://www.nice.org.uk/guidance/cg170/chapter/recommendations). Прийняття аутичної людини сумісне з медичною допомогою, навчанням і підтримкою. Користь втручання слід оцінювати за конкретними змінами у функціонуванні та самопочутті, враховуючи також небажані ефекти й навантаження. ## 2. "Аутизм спричиняють неправильне виховання та брак любові" Наукові дані не підтверджують, що аутизм виникає через емоційну холодність батьків, недостатню прихильність або певний стиль виховання. Сучасні пояснення його походження враховують генетичні та негенетичні чинники раннього розвитку нервової системи. Поняття "чинники середовища" в таких дослідженнях не є синонімом батьківського ставлення. [ВООЗ, 2025, запитання й відповіді](https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/autism-spectrum-disorders-%28asd%29%E2%9F%A9). Генетичний внесок є неоднорідним: він може включати поширені варіанти з малими окремими ефектами та рідкісні варіанти, успадковані або нові для людини. Знання цих механізмів не дозволяє встановити одну універсальну причину аутизму в усіх людей. [Antaki та ін., 2022](https://doi.org/10.1038/s41588-022-01064-5). Сімейне середовище впливає на розвиток і добробут дитини. Навчання батьків способів підтримки може бути корисним, але його користь не свідчить, що батьки спричинили аутизм. [ВООЗ, 2025, запитання й відповіді](https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/autism-spectrum-disorders-%28asd%29%E2%9F%A9). Докладніше про походження та механізми розвитку — у статтях [[Природа аутизму]], [[Епігенетика аутизму]] та [[Нейробіологія аутизму]]. ## 3. "Вакцини спричиняють аутизм" Сукупність якісних досліджень не підтверджує причинного зв’язку між вакцинацією та аутизмом. У грудні 2025 року Глобальний консультативний комітет ВООЗ з безпеки вакцин повторно підтвердив цей висновок після розгляду оновлених оглядів доказів, зокрема щодо вакцин із тіомерсалом та алюмінієвими ад’ювантами. [ВООЗ, 2025, безпека вакцин](https://www.who.int/news/item/11-12-2025-who-expert-group-s-new-analysis-reaffirms-there-is-no-link-between-vaccines-and-autism). Одне з великих популяційних досліджень охопило 657 461 дитину в Данії. Воно не виявило підвищення ризику аутизму після щеплення проти кору, паротиту й краснухи (КПК, MMR), зокрема в аналізах підгруп із чинниками підвищеної ймовірності аутизму. [Hviid та ін., 2019](https://doi.org/10.7326/M18-2101). Поява помітних ознак після певної події сама по собі не встановлює причинного зв’язку. Для такого висновку потрібні порівняльні дослідження, які враховують вік, сімейний анамнез та інші чинники. ## 4. "Аутизм — це лише дитячий стан" Нейророзвитковий характер аутизму означає, що його прояви пов’язані з періодом розвитку. Це не означає, що вони обов’язково помітні від народження або що діагноз завжди встановлюють у ранньому дитинстві. DSM передбачає, що труднощі можуть стати повністю очевидними пізніше, коли зростають соціальні вимоги, або частково приховуватися завдяки засвоєним стратегіям. [CDC, 2025](https://www.cdc.gov/autism/hcp/diagnosis/index.html). Аутизм може бути вперше діагностований у дорослої людини. Пізня діагностика не означає, що аутизм виник у дорослому віці: оцінка включає історію розвитку та попередні прояви. [NIMH](https://www.nimh.nih.gov/health/publications/autism-spectrum-disorder). Водночас прояви й потреби можуть змінюватися протягом життя. Дослідження описують людей із документованим раннім діагнозом, які під час подальшої оцінки вже не відповідають діагностичним критеріям. Зокрема, Fein та співавтори вивчали спеціально відібрану групу таких людей. Цей дизайн не дозволяє визначити, як часто це трапляється в усій аутичній популяції, або довести ефективність певного методу лікування. [Fein та ін., 2013](https://doi.org/10.1111/jcpp.12037). Отже, немає підстав очікувати, що аутизм обов’язково мине з віком, або вважати всі його прояви незмінними. Потреби в підтримці оцінюють відповідно до актуального функціонування людини. [ВООЗ, 2025, запитання й відповіді](https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/autism-spectrum-disorders-%28asd%29%E2%9F%A9). ## 5. "За діагнозом аутизму можна передбачити інтелект і здібності" Аутизм може поєднуватися з порушенням інтелектуального розвитку, але це окремий діагноз, який потребує власної оцінки. Серед аутичних людей є люди з різними інтелектуальними можливостями; наявність РАС сама по собі не визначає рівень інтелекту. [ВООЗ, 2024](https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263). Протилежне узагальнення — що кожна аутична людина має виняткову пам’ять, математичні здібності або інший особливий талант — також хибне. Сильні сторони різняться між людьми й не є обов’язковими діагностичними ознаками. Діагноз не встановлює й моральних якостей людини, зокрема її чесності чи доброзичливості. [APA, 2022](https://doi.org/10.1176/appi.books.9780890425787). Інтелектуальні здібності також не тотожні повсякденній самостійності. Дослідження Alvares та співавторів показало, що IQ є неточним показником адаптивного функціонування на момент діагностики, особливо за відсутності інтелектуальних порушень. Тому високий IQ не дає підстав автоматично припускати низьку потребу в допомозі. [Alvares та ін., 2020](https://doi.org/10.1177/1362361319852831). Цю різницю докладніше розглянуто у статті [[Рівні підтримки і профілі потреб]]. ## 6. "Складне мовлення, робота чи сім’я виключають аутизм" Аутизм може супроводжуватися порушеннями мовного розвитку, а може бути без них. Довгі граматично правильні речення не виключають труднощів із взаємністю розмови, розумінням непрямих висловлювань або узгодженням вербальної та невербальної комунікації. Водночас у частини людей мовні труднощі значно ширші, тому твердження, що аутизм взагалі не пов’язаний із мовними порушеннями, також неправильне. [ВООЗ, 2024](https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263). Навчання, працевлаштування, партнерські стосунки та батьківство не є критеріями виключення РАС. МКХ-11 прямо враховує ситуації, коли достатнє зовнішнє функціонування досягається винятковими зусиллями й труднощі малопомітні для інших. [ВООЗ, 2024](https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263). У частини людей помітність проявів зменшується завдяки маскуванню й компенсації. У дослідженні досвіду дорослих учасники описували, зокрема, виснаження, пов’язане з такими стратегіями. Проте маскування не є універсальним поясненням успішного навчання чи роботи, а виснаження не слід вважати неминучим наслідком будь-якої адаптації. [Hull та ін., 2017](https://doi.org/10.1007/s10803-017-3166-5). ## 7. "Людина без усного мовлення не розуміє інших і не може спілкуватися" Здатність говорити, розуміння мови, інтелектуальні здібності та можливість повідомити про свої потреби — різні характеристики. Відсутність усного мовлення не дає достатньої інформації, щоб встановити рівень розуміння або інтелекту. Так само не можна автоматично припускати повністю збережене розуміння: ці здібності потребують окремої оцінки з доступним для людини способом відповіді. [NIMH](https://www.nimh.nih.gov/health/publications/autism-spectrum-disorder); [ASHA, AAC](https://www.asha.org/practice-portal/professional-issues/augmentative-and-alternative-communication/). Додаткова та альтернативна комунікація (ДАК, англ. AAC) може включати жести, комунікаційні таблиці, символи, письмо та пристрої або застосунки для формування повідомлень. Такі засоби добирають індивідуально. ASHA (American Speech-Language-Hearing Association) не встановлює попередніх вимог до рівня інтелекту чи мовлення, які людина має виконати, щоб отримати доступ до ДАК. [ASHA, AAC](https://www.asha.org/practice-portal/professional-issues/augmentative-and-alternative-communication/). Тому телефон або планшет для конкретної людини може виконувати функцію засобу комунікації. Це потрібно враховувати, коли вирішують питання доступу до пристрою. ## 8. "Аутичні люди не прагнуть стосунків" Труднощі соціальної взаємодії не доводять відсутності бажання мати друзів, партнерські стосунки або близький контакт. У дослідженні Hull та співавторів учасники називали прагнення встановлювати зв’язки з іншими одним із мотивів маскування. Водночас потреба в контакті та бажані форми взаємодії індивідуальні; немає підстав приписувати всім аутичним людям однакову соціальну мотивацію. [Hull та ін., 2017](https://doi.org/10.1007/s10803-017-3166-5). На якість взаємодії може впливати поєднання способів комунікації співрозмовників. В експерименті Crompton та співавторів інформація в групах аутичних дорослих передавалася так само точно, як у групах неаутичних дорослих; у змішаних групах точність була нижчою. Це результат конкретного завдання й вибірки, який не скасовує реальних комунікативних труднощів і не описує всіх можливих ситуацій спілкування. [Crompton та ін., 2020](https://doi.org/10.1177/1362361320919286). Цей напрям досліджень пов’язаний із [[1. Подвійна емпатія та Моделі інвалідності|проблемою подвійної емпатії]] — підходом, який враховує внесок обох учасників у взаєморозуміння. ## 9. "Аутичні люди не мають емпатії" У дослідженнях емпатії розрізняють кілька процесів, зокрема розуміння психічного стану іншої людини та емоційний відгук на її переживання. Труднощі з розпізнаванням міміки, натяків або намірів не дозволяють автоматично зробити висновок про відсутність співпереживання. [Bird та ін., 2010](https://doi.org/10.1093/brain/awq060). Один із чинників, який досліджують у цьому контексті, — алекситимія: труднощі ідентифікації та опису власних емоцій. У дослідженні Bird та співавторів реакція передньої острівцевої кори на біль іншої людини була пов’язана з рівнем алекситимії; після її врахування автори не виявили відмінності цієї реакції між аутичною та контрольною групами. [Bird та ін., 2010](https://doi.org/10.1093/brain/awq060). Це обмежене експериментальне дослідження окремого компонента емпатії. Воно не доводить, що алекситимія пояснює всі емоційні труднощі при аутизмі, або що всі аутичні люди мають однаково високу емпатію. Коректно оцінювати окремі здібності та труднощі, враховуючи контекст, а не приписувати людині емоційну нечутливість за діагнозом. Докладніше про це пояснення та його межі — у статті [[1. Гіпотеза алекситимії|Гіпотеза алекситимії]]. ## 10. "Аутичні люди за своєю природою агресивні та небезпечні" Сам діагноз РАС не дає підстав вважати конкретну людину небезпечною. Водночас агресивна поведінка може траплятися й потребувати допомоги. Необхідно розрізняти окремі епізоди агресії, самоушкоджувальну поведінку та насильницькі правопорушення: дослідження одного явища не дає автоматичних висновків щодо іншого. У шведському популяційному дослідженні початково виявлений підвищений ризик засудження за насильницькі злочини серед людей з аутизмом більше не спостерігався після врахування супутніх розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) і розладу поведінки. Це показує значення супутніх станів та обмежує висновки, які можна робити з самого діагнозу аутизму. Результат стосується засуджень у конкретній популяції, а не частоти всіх форм агресії. [Heeramun та ін., 2017](https://doi.org/10.1016/j.jaac.2017.03.011). Якщо поведінка створює ризик ушкодження, оцінюють її обставини та чинники, які можуть її спричиняти або підтримувати: біль, труднощі комунікації, супутні психічні стани, сенсорні умови, непередбачувані зміни та наслідки самої поведінки. Пояснення не слід обмежувати ні "агресивною природою аутизму", ні єдиною причиною на кшталт перевантаження. [NICE, CG170](https://www.nice.org.uk/guidance/cg170/chapter/recommendations); [NICE, CG142](https://www.nice.org.uk/guidance/cg142/chapter/Recommendations). ## 11. "Усі труднощі зі здоров’ям аутичної людини пояснюються аутизмом" Аутизм може поєднуватися з іншими нейророзвитковими, психічними та соматичними станами, зокрема РДУГ, тривожними й депресивними розладами та епілепсією. Вони не є обов’язковими проявами аутизму й потребують власної оцінки. [NHS, 2026](https://www.nhs.uk/conditions/autism/what-is-autism/). Пояснення будь-якої скарги вже відомим діагнозом може призвести до пропуску іншої проблеми. Наприклад, зміни поведінки можуть бути пов’язані з болем або погіршенням психічного здоров’я. У рекомендаціях NICE окремо передбачено пошук і лікування супутніх фізичних та психічних розладів, а також оцінку впливу середовища. [NICE, CG142](https://www.nice.org.uk/guidance/cg142/chapter/Recommendations). Підтримка комунікації, доступне середовище та медична допомога можуть бути потрібні одночасно. Поліпшення здоров’я не вимагає усунення всіх аутичних особливостей, а визнання нейрорізноманіття не заперечує інвалідності чи значних потреб у допомозі. ## 12. "Аутизм можна визначити за однією ознакою або онлайн-тестом" Окрема особливість — наприклад, уникання зорового контакту, потреба в рутині або сенсорна чутливість — не є достатньою для діагнозу. Так само здатність дивитися в очі не виключає РАС. Діагностична оцінка враховує сукупність проявів у двох основних сферах, історію розвитку, вплив на функціонування та можливі інші пояснення. [CDC, 2025](https://www.cdc.gov/autism/hcp/diagnosis/index.html). Опитувальники можуть допомагати виявляти підстави для подальшої оцінки, але їхній результат не замінює клінічного висновку. Навіть спеціалізований діагностичний інструмент не слід використовувати як єдину підставу для встановлення РАС. Інформацію з бесіди, спостереження, історії розвитку та інструментів оцінювання розглядають разом. [CDC, 2025](https://www.cdc.gov/autism/hcp/diagnosis/index.html). Критерії DSM-5-TR і МКХ-11 та відмінності між ними описано у статті [[Природа аутизму]]. ## Джерела 1. American Psychiatric Association. (2022). *Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, Fifth Edition, Text Revision (DSM-5-TR).* [DOI](https://doi.org/10.1176/appi.books.9780890425787). 2. World Health Organization. (2024). *Clinical descriptions and diagnostic requirements for ICD-11 mental, behavioural and neurodevelopmental disorders.* Розділ «Autism spectrum disorder», с. 124–134. [Видання ВООЗ](https://www.who.int/publications/i/item/9789240077263). 3. Centers for Disease Control and Prevention. (2025). *Clinical Testing and Diagnosis for Autism Spectrum Disorder.* [Клінічна діагностика та критерії DSM](https://www.cdc.gov/autism/hcp/diagnosis/index.html). 4. National Institute of Mental Health. *Autism Spectrum Disorder.* [Діагностика, втручання та підтримка](https://www.nimh.nih.gov/health/publications/autism-spectrum-disorder). 5. National Health Service. (2026). *What is autism?* [Матеріал NHS](https://www.nhs.uk/conditions/autism/what-is-autism/). 6. National Institute for Health and Care Excellence. *Autism spectrum disorder in under 19s: support and management.* CG170, рекомендації 1.3.1–1.3.2, 1.4.1–1.4.11, 1.6.4 та 1.7.1. [Рекомендації NICE](https://www.nice.org.uk/guidance/cg170/chapter/recommendations). 7. National Institute for Health and Care Excellence. *Autism spectrum disorder in adults: diagnosis and management.* CG142, рекомендації щодо оцінювання й допомоги, зокрема 1.5.1. [Рекомендації NICE](https://www.nice.org.uk/guidance/cg142/chapter/Recommendations). 8. World Health Organization. (2025). *Autism: questions and answers.* [Відповіді ВООЗ про аутизм](https://www.who.int/news-room/questions-and-answers/item/autism-spectrum-disorders-%28asd%29%E2%9F%A9). 9. Antaki, D., et al. (2022). A phenotypic spectrum of autism is attributable to the combined effects of rare variants, polygenic risk and sex. *Nature Genetics, 54*, 1284–1292. [DOI](https://doi.org/10.1038/s41588-022-01064-5). 10. World Health Organization. (2025, 11 December). *WHO expert group’s new analysis reaffirms there is no link between vaccines and autism.* [Висновок щодо безпеки вакцин](https://www.who.int/news/item/11-12-2025-who-expert-group-s-new-analysis-reaffirms-there-is-no-link-between-vaccines-and-autism). 11. Hviid, A., Hansen, J. V., Frisch, M., & Melbye, M. (2019). Measles, Mumps, Rubella Vaccination and Autism: A Nationwide Cohort Study. *Annals of Internal Medicine, 170*, 513–520. [DOI](https://doi.org/10.7326/M18-2101). 12. Fein, D., et al. (2013). Optimal outcome in individuals with a history of autism. *Journal of Child Psychology and Psychiatry, 54*, 195–205. [DOI](https://doi.org/10.1111/jcpp.12037). 13. Alvares, G. A., et al. (2020). The misnomer of ‘high functioning autism’: Intelligence is an imprecise predictor of functional abilities at diagnosis. *Autism, 24*, 221–232. [DOI](https://doi.org/10.1177/1362361319852831). 14. Hull, L., et al. (2017). “Putting on My Best Normal”: Social Camouflaging in Adults with Autism Spectrum Conditions. *Journal of Autism and Developmental Disorders, 47*, 2519–2534. [DOI](https://doi.org/10.1007/s10803-017-3166-5). 15. American Speech-Language-Hearing Association. *Augmentative and Alternative Communication (AAC).* Practice Portal. [Комунікація та вимоги до доступу до ДАК](https://www.asha.org/practice-portal/professional-issues/augmentative-and-alternative-communication/). 16. Crompton, C. J., Ropar, D., Evans-Williams, C. V. M., Flynn, E. G., & Fletcher-Watson, S. (2020). Autistic peer-to-peer information transfer is highly effective. *Autism, 24*, 1704–1712. [DOI](https://doi.org/10.1177/1362361320919286). 17. Bird, G., et al. (2010). Empathic brain responses in insula are modulated by levels of alexithymia but not autism. *Brain, 133*, 1515–1525. [DOI](https://doi.org/10.1093/brain/awq060). 18. Heeramun, R., et al. (2017). Autism and Convictions for Violent Crimes: Population-Based Cohort Study in Sweden. *Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry, 56*, 491–497.e2. [DOI](https://doi.org/10.1016/j.jaac.2017.03.011).