**AuDHD** — не окрема діагностична категорія, а поширена назва одночасної наявності **розладу аутистичного спектра (РАС) і розладу дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ)**. До DSM-5, опублікованого 2013 року, формальна одночасна діагностика РАС і РДУГ була фактично заборонена критеріями DSM-IV. Після усунення цього обмеження стало можливим систематично досліджувати людей, які відповідають критеріям обох розладів. Саме тому сучасна наукова база AuDHD відносно молода. [PubMed Central (PMC)](https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4010758/) РАС і РДУГ дуже часто співіснують. За даними метааналізу 63 досліджень, приблизно 4 з 10 аутичних людей також відповідають діагностичним критеріям РДУГ. Оцінки суттєво різняться між дослідженнями залежно від віку, характеристик вибірки та методів діагностики. [ScienceDirect](https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S1750946721000349) --- # Чому РАС і РДУГ так часто зустрічаються разом Одна з причин — **частково спільна нейробіологічна та генетична архітектура**. РАС і РДУГ залишаються окремими клінічними конструкціями: дослідження дорослих показують, що їхні ознаки можна статистично розрізняти, а не звести до одного нейророзвиткового континууму. Водночас генетичний ризик суттєво перекривається. [ScienceDirect](https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0010945224000145) Нові геномні роботи це ще більше підкреслюють. Велике дослідження рідкісних генетичних варіантів 2026 року не виявило чіткого розділення генів ризику РДУГ і аутизму для низки класів варіантів. Автори дійшли висновку, що значна частина рідкісного генетичного ризику може впливати на **спільні нейророзвиткові процеси**. [Nature](https://www.nature.com/articles/s41586-025-09702-8) Дуже цікаві й результати Nature 2025 року: один із полігенних профілів аутизму, сильніше пов'язаний із пізнішою діагностикою, мав досить високі генетичні кореляції з РДУГ — приблизно **0,5–0,7**. Це не означає, що «пізній аутизм = РДУГ», але показує значний біологічний перетин певних аутичних профілів із РДУГ. [Nature](https://www.nature.com/articles/s41586-025-09542-6) Отже, AuDHD не варто трактувати як випадкове накладання двох незалежних розладів. --- # Труднощі не просто додаються Модель **аутичні труднощі + труднощі РДУГ = AuDHD** занадто проста. На практиці можливі щонайменше три процеси: **Адитивний ефект.** Два розлади порушують різні функції, тому загальне функціональне навантаження збільшується. **Перекриття.** Обидва розлади впливають на одну систему — наприклад виконавчі функції, — хоча механізми й профіль порушень можуть відрізнятися. **Взаємодія.** Особливості одного розладу змінюють спосіб прояву іншого. --- # 4. Виконавчі функції Сюди входять: - робоча пам'ять; - контроль уваги; - гальмування реакції; - планування; - ініціація дії; - переключення між завданнями; - когнітивна гнучкість; - самоконтроль; - підтримання цілеспрямованої поведінки. Метааналіз **180 досліджень**, опублікований у _Nature Human Behaviour_ у 2024 році, показав, що порушення виконавчих функцій є радше **трансдіагностичною характеристикою нейророзвиткових розладів**, ніж специфічною ознакою одного діагнозу. Загальний ефект становив приблизно _g_=0,56, але за наявності коморбідних нейророзвиткових станів зростав до _g_=0,72. Водночас РДУГ був сильніше пов'язаний із труднощами уваги, гальмування, планування та робочої пам'яті, а аутизм — зокрема з труднощами переключення. [Nature](https://www.nature.com/articles/s41562-024-02000-9) Людина може, наприклад, **потребувати стабільної структури й передбачуваності через аутичний профіль**, але мати значні труднощі: - з побудовою цієї структури → через РДУГ; - з утриманням її в робочій пам'яті → через РДУГ; - з регулярним виконанням → через РДУГ; і водночас із перебудовою плану дій, коли початкова структура порушується → через аутичну когнітивну негнучкість. Саме тому фраза "тобі ж потрібен режим — просто дотримуйся режиму" може абсолютно не враховувати нейрокогнітивну реальність AuDHD. --- # Увага при AuDHD При РДУГ порушений насамперед **контроль розподілу та підтримання уваги відповідно до поточної мети**. Проблема може проявлятися як відволікання, нестабільність продуктивності, труднощі з поверненням до завдання та залежність ефективності від контексту і мотиваційної значущості. При аутизмі своєю чергою часто є відмінності у переключенні уваги, ширині її фокуса та розподілі когнітивних ресурсів. Тому в AuDHD можуть одночасно існувати: - дуже тривале утримання уваги на певних темах; - значні труднощі відриву від поточної діяльності; - сильна вразливість до нерелевантних стимулів; - труднощі запуску нецікавого завдання; - втрата контексту після переривання; - труднощі переходу між різними когнітивними станами. І це може створювати **надзвичайно нерівномірний профіль продуктивності**. Людина здатна виконувати складну інтелектуальну роботу кілька годин поспіль, але не може відповісти на простий лист або почати побутове завдання. --- # Емоційна регуляція У квітні 2026 року в _Neuroscience & Biobehavioral Reviews_ вийшов систематичний огляд, присвячений саме зв'язку **виконавчих функцій та емоційної регуляції при аутизмі, РДУГ та AuADHD**. Загальний результат: труднощі виконавчого контролю стабільно асоціюються з емоційною дисрегуляцією. Але автори також підкреслюють серйозну прогалину: із 22 досліджень лише **два** безпосередньо досліджували групу аутизм+РДУГ. [pubmed.ncbi.nlm.nih.gov](https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/41579913/) Тобто наука вже досить впевнено говорить: > AuDHD має високий потенціал для поєднання виконавчої та емоційної дисрегуляції. Але поки що не може точно визначити універсальний «AuDHD-профіль» такої дисрегуляції. Якщо здатність пригальмувати реакцію, переключити увагу, змінити стратегію або утримувати контекст уже обмежена, регулювати емоційну реакцію також стає складніше. До цього можуть додаватися сенсорне навантаження, непередбачуваність і соціальні вимоги. --- # Сенсорне навантаження Сенсорна гіпер- або гіпореактивність входить до сучасних критеріїв РАС. При РДУГ сенсорні особливості також трапляються, хоча не є діагностичним критерієм. Для AuDHD це може бути особливо значущим через поєднання **високої сенсорної реактивності + труднощів контролю уваги.** Людина може не лише сильніше реагувати на звук, світло, дотик чи інші стимули, а й мати більше труднощів із їх автоматичним ігноруванням та підтриманням уваги на пріоритетному завданні. У реальному середовищі це означає більші когнітивні витрати. Не обов'язково буде сильнішою сама сенсорна чутливість. Але її **функціональний вплив** може ставати більшим. --- # Повсякденне життя може бути значно складнішим **Адаптивне функціонування** — здатність використовувати свої навички в реальному повсякденному житті: - доглядати за собою; - організовувати день; - керувати фінансами; - планувати; - працювати; - підтримувати соціальні зв'язки; - виконувати побутові обов'язки; - самостійно розв'язувати повсякденні проблеми. Воно не тотожне інтелекту, освіті чи професійним здібностям. Людина може мати високі когнітивні можливості й водночас значні труднощі з їх стабільним використанням у повсякденності. Дослідження дітей із РАС, РДУГ та їх поєднання показують, що при AuDHD адаптивні труднощі можуть бути особливо вираженими, однак дані не підтримують простого твердження, що **РАС+РДУГ завжди означає гірше адаптивне функціонування, ніж кожен із цих розладів окремо**. Наприклад, Scandurra та колеги порівнювали 91 дитину з РАС, РДУГ або РАС+РДУГ за шкалою Vineland Adaptive Behavior Scales-II. Групи РАС і РАС+РДУГ мали значно нижчі показники комунікації, соціалізації, повсякденних навичок та загального адаптивного функціонування порівняно з групою лише РДУГ. Водночас показники групи РАС+РДУГ були дещо нижчими, ніж у групи лише РАС, але ця різниця не була статистично значущою. (https://www.frontiersin.org/journals/psychiatry/articles/10.3389/fpsyt.2019.00673/full) Подібний результат отримали Ashwood та колеги: діти з РАС+РДУГ мали нижчі показники соціалізації та загального адаптивного функціонування порівняно з дітьми лише з РДУГ. Особливо важливо, що в комбінованій групі спостерігався більший розрив між когнітивними здібностями та реальною адаптивною поведінкою. (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/25614019/) Отже, коректніше говорити не про універсальний принцип **"два розлади = удвічі гірше функціонування"**, а про те, що поєднання РАС і РДУГ може формувати складний адаптивний профіль. Результат залежить від вираженості аутичних і РДУГ-проявів, когнітивного профілю, віку, супутніх станів та вимог середовища. Саме тому різні дослідження отримують не повністю однакові результати. Більш сучасне близнюкове дослідження Isaksson та колег також підтверджує ширшу картину: аутизм і РДУГ пов'язані з труднощами адаптивного функціонування, а для розуміння реального функціонування важливо враховувати не лише окрему діагностичну категорію, а весь нейророзвитковий профіль людини. (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/41188694/) Для AuDHD особливо важливим може бути **розрив між потенційною здатністю і стабільною реалізацією цієї здатності**. Людина може: - добре розуміти, що потрібно зробити, але мати труднощі з початком дії; - володіти складними професійними навичками, але забувати повсякденні справи; - успішно виконувати завдання в структурованому середовищі, але значно гірше функціонувати, коли структуру потрібно створювати самостійно; - справлятися з певною діяльністю за сприятливих умов, але втрачати цю здатність при перевантаженні, зміні планів або збільшенні кількості паралельних вимог. --- # 9. AuDHD і робота Для роботи ця комбінація може бути особливо складною, бо сучасне робоче середовище одночасно вимагає дуже багатьох різних систем саморегуляції. Наприклад: - підтримувати увагу; - визначати пріоритети; - самостійно починати завдання; - переключатися між ними; - пам'ятати десятки дрібних зобов'язань; - справлятися з перериваннями; - адаптуватися до змін; - комунікувати з людьми; - інтерпретувати неявні очікування; - регулювати емоції; - витримувати сенсорне середовище. Для РДУГ особливо складною може бути перша група вимог. Для аутизму — частина другої. При AuDHD вони існують одночасно. Огляд 2026 року саме тому наголошує на необхідності оцінювати реальні функціональні результати та якість життя, а не лише зменшення діагностичних симптомів. [An update on the comorbidity of ADHD and ASD](https://www.tandfonline.com/doi/10.1080/14737175.2025.2599856) Звідси може виникати дуже нерівномірне професійне функціонування: - висока компетентність у спеціалізованій сфері; - висока точність або глибина опрацювання; і водночас значні труднощі з дедлайнами, листуванням, перемиканням, багатозадачністю, зустрічами чи організацією власної роботи. Тобто **професійна компетентність і функціональна автономність не обов'язково корелюють**. --- # 10. AuDHD і стосунки Тут також можуть одночасно діяти різні механізми. Аутичний компонент може впливати на: - соціальне прогнозування; - обробку непрямих повідомлень; - розпізнавання неявних очікувань; - потребу в передбачуваності; - потребу у відновленні після соціальної взаємодії; - сенсорні та комунікативні межі. РДУГ може додавати: - імпульсивність; - переривання співрозмовника; - втрату нитки розмови; - забування домовленостей; - нестабільність уваги; - труднощі з управлінням часом; - емоційну реактивність. Наприклад, людина може не зрозуміти неявне очікування партнера через аутичні особливості соціальної комунікації, а потім забути явно сформульовану домовленість через труднощі робочої пам'яті при РДУГ. Це принципово різні механізми, хоча зовні обидва можуть виглядати як "неуважність до партнера". Дуже показове доросле дослідження 2025 року: серед 165 дорослих із РДУГ учасники з вираженими аутичними рисами мали **гіршу якість життя, соціальне функціонування та сімейне функціонування**, ніж група з РДУГ без виражених аутичних рис. Важливе обмеження: дослідники оцінювали аутичні _риси_, а не підтверджений діагноз РАС у всіх цих людей. [Coexistence of ASD traits in adults diagnosed with ADHD: longitudinal outcomes](https://www.cambridge.org/core/journals/irish-journal-of-psychological-medicine/article/coexistence-of-autism-spectrum-disorder-traits-in-adults-diagnosed-with-attentiondeficithyperactivity-disorder-longitudinal-outcomes/B01A4969B9530E2EEED0A5A825A1E713) Але напрям результату дуже показовий. --- # 11. Потреба у стабільності і проблема підтримання стабільності Справді специфічно важливий механізм AuDHD. Аутичний профіль може включати вищу потребу в передбачуваності, повторюваності та контролі змін. РДУГ може включати труднощі планування, ініціації та послідовного виконання запланованих дій, часової організації й підтримання поведінки відповідно до поточної мети. Тому людина може мати високу психологічну потребу в стабільному середовищі, але низьку здатність самостійно створювати та підтримувати таке середовище. У результаті порушення структури може бути частим — і водночас переноситися особливо важко. --- # 12. Чому два нейророзвиткові розлади можуть виснажувати сильніше Справа в **кумулятивній регуляторній вартості**. Для повсякденного функціонування постійно потрібні: - виконавчий контроль; - контроль уваги; - сенсорна регуляція; - емоційна регуляція; - когнітивна гнучкість; - соціальна обробка; - планування; - самомоніторинг. Якщо порушення існують одразу в кількох із цих систем, одна система має постійно компенсувати іншу. При чому **компенсація сама використовує виконавчі ресурси**. Наприклад, свідоме планування поведінки допомагає компенсувати автоматичні труднощі. Але саме планування, робоча пам'ять і самоконтроль при РДУГ можуть бути нестабільними. Тому компенсація теж має обмеження. --- # 13. Маскування може бути складнішим Аутичне маскування добре описане як використання свідомих або напівсвідомих стратегій для приховування чи компенсації аутичних особливостей. При AuDHD підтримувати таку компенсацію може бути важче через труднощі робочої пам'яті, самомоніторингу, гальмування, емоційної регуляції, стабільного контролю уваги. Водночас людина може роками успішно компенсувати частину ознак, особливо у структурованих ситуаціях. Це одна з причин, чому **зовнішня компетентність може сильно недооцінювати внутрішню когнітивну вартість функціонування**. (привіт любителям терміну "високофункціональний аутизм") --- # 14. Diagnostic overshadowing AuDHD може ускладнювати навіть діагностику Наприклад: - соціальна неуважність може бути пояснена РДУГ; - труднощі переключення — аутизмом; - рухова активність — РДУГ; - сенсорна саморегуляція — аутизмом; - проблеми розмови — будь-яким із двох. Але одна поведінка не завжди має один механізм. Саме тому огляд 2026 року наголошує, що при підозрі на AuDHD недостатньо просто порахувати симптоми двох опитувальників. Потрібно встановити, чи симптоми РДУГ є самостійними та не пояснюються краще аутизмом, і навпаки. [An update on the comorbidity of ADHD and ASD](https://www.tandfonline.com/doi/10.1080/14737175.2025.2599856) Це також пояснює, чому в одних людей спочатку знаходять РДУГ, а через роки РАС, а в інших — навпаки. --- # 15. То чи справді з AuDHD «важче, ніж з одним розладом»? У середньому — дані вказують саме в цей бік. Але це треба формулювати обережно, бо індивідуальна тяжкість надто варіативна. Проте групові дослідження досить послідовно показують, що **наявність кількох нейророзвиткових станів пов'язана з більшим функціональним навантаженням**, а дорослі з поєднанням ADHD + виражених autistic traits демонструють гірші показники якості життя, соціального й сімейного функціонування, ніж люди лише з РДУГ. У дітей коморбідність також пов'язана з більш вираженими виконавчими труднощами та гіршим адаптивним функціонуванням. [Nature](https://www.nature.com/articles/s41562-024-02000-9) --- # 16. Як найкраще пояснити специфіку AuDHD Якщо звести сучасні дані до одного механізму, я б сформулював його так: **AuDHD часто створює невідповідність між потребами нервової системи та її здатністю ці потреби регулювати.** Наприклад: - **потрібна передбачуваність** → але порушене планування; - **потрібно контролювати сенсорне навантаження** → але увага легко захоплюється стимулами; - **потрібен час для відновлення** → але порушене планування часу; - **важко переключатися** → але увага нестабільна; - **потрібна структура** → але важко її створити і підтримувати; - **потрібно підготуватися до соціальної ситуації** → але робоча пам'ять і контроль уваги нестабільні; - **є висока професійна компетентність** → але труднощі ініціації, переключення й організації заважають її стабільно реалізовувати. Саме тому AuDHD може суб'єктивно переживатися як **нестабільність доступу до власних можливостей**. --- ## Чого наука поки що НЕ знає **Наукова база саме про дорослих із підтвердженими обома діагнозами все ще досить маленька**. Найновіший систематичний огляд 2026 року прямо демонструє цю прогалину. [A systematic review on the association between executive function and emotional regulation in autism, ADHD, and autism/ADHD - ScienceDirect](https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0149763426000254) Тому поки що недостатньо підстав говорити про: - єдиний специфічний «AuDHD-мозок»; - універсальний когнітивний профіль AuDHD; - обов'язкову «внутрішню боротьбу аутизму і РДУГ»; - чіткий набір симптомів, яких немає окремо при РАС чи РДУГ; - окремий біомаркер AuDHD. Натомість уже досить сильні докази є для іншого: **РАС і РДУГ мають значне генетичне та нейрокогнітивне перекриття; часто співіснують; впливають на частково спільні системи саморегуляції; коморбідність пов'язана з більшим функціональним навантаженням; а клінічно оцінювати такі профілі треба трансдіагностично, тобто через конкретні функціональні домени, а не лише через назви діагнозів.** [Full article: An update on the comorbidity of attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD) and autism spectrum disorder (ASD) and its clinical management](https://www.tandfonline.com/doi/10.1080/14737175.2025.2599856) ### І якщо сформулювати все одним реченням **AuDHD — це співіснування аутизму й РДУГ, при якому перекриття та взаємодія труднощів виконавчого контролю, уваги, когнітивної гнучкості, сенсорної та емоційної регуляції можуть створювати складніший і більш функціонально виснажливий профіль, ніж за наявності лише одного з цих розладів.**